Відібрання дитини як спосіб захисту прав та законних інтересів є досить специфічним, оскільки, насамперед стосується захисту прав дитини, що повинні довести батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, інші родичі.
У разі виконання рішення про відібрання дитини, судом має чітко встановлюватись боржник, а тому всі виконавчі дії мають здійснюватись саме щодо цього суб’єкта. Стаття 77 Закону України „Про виконавче провадження” встановлює, що під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії із обов’язковою участю особи, якій дитини передається на виховання, та з залученням представників органів опіки та піклування.
Специфіка діяльності державного виконавця з виконання рішень цієї категорії має полягати в тому, що треба враховувати психічний стан дитини, а тому засоби мають обиратись і застосовуватись з певною обережністю. Саме тому в даній нормі говориться про те, що державний виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, та із залученням представників органів опіки і піклування. У даній нормі слід було визначити обов’язкове медичне обстеження дитини для того, щоб встановити необхідність вжиття термінових заходів щодо її лікування.
Зокрема, частиною 2 статті 77 Закону України „Про виконавче провадження” передбачається право державного виконавця у разі потреби звертатися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.
Відповідно до ст. 170 Сімейного кодексу України, органи опіки і піклування у разі встановлення рішення про негайне відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав зобов’язані негайно повідомити прокурора і у 7-денний строк після становлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав чи одного з них або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Загальні положення правового регулювання опіки та піклування визначає глава 6 Цивільного кодексу України. Перелік органів, на які покладено функція опіки і піклування, їх права та обов’язків із зазначенням прав і інтересів фізичних осіб, що мають потребу в опіці і піклуванні, визначаються законом і нормативними актами. Перелік органів опіки і піклування передбачено п.1.3 і п. 1.4. Правил опіки і піклування, затверджених Держаним комітетом України у справах сім’ї і молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці і соціальної політики України від 25.05.1999р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за № 387/36/88.
Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець, в разі потреби, може залучити представників органів та установ освіти, медичних працівників. При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу. У разі потреби, державний виконавець може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу. Такі випадки можливі, наприклад, коли дитина, яка підлягає вилученню у боржника (особи від якої вилучається) відмовляється піти до стягувача (особи, якій дитина має бути передана). Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішує суд за поданням державного виконавця у 10-денний строк із викликом у судове засідання сторін та обов’язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте, неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України).
Головний державний виконавець відділу ДВС
Рахівського РУЮ
Тафічук Г.Ю.
Остання зміна сторінки: 15-02-2013 13:00