Привабливі місця населених пунктів

Рахів

Музей екології гір

1

Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок був започаткований у 90-х років минулого сторіччя.

Основна частина художньо-оформлювальних робіт та дизайнерських рішень здійснена групою київських художників, членами Національної Спілки художників України В. Кікіньовим, Л.Гурською та К.Касьяненко. Музейна експозиція складається з двох органічно поєднаних розділів –,,Природа Карпат” та ,,Природокористування в Українських 2

Карпатах”. У межах першого розділу в екологічному розрізі подається інформація про історію Карпатських гір, їх геологію, геоморфологію, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ, а також про гори загалом як своєрідні феномени природи. Його окрасою є дві діорами - ,,Карстова Печера”  і ,,Буковий праліс”. Перша у деталях імітує інтер'єр карстової печери з сталактитами і сталагмітами. Діорама ,,Буковий праліс” представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки - одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років.

  3

Цей розділ органічно доповнюється акватераріумним комплексом з діючою моделлю гірського водотоку та живими експонатами карпатської фауни. У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах. Показано унікальність і самобутність традиційних для регіону гірського землеробства, лісокористування, полонинського господарства, що є невід’ємною частиною культурного надбання українських горян.

Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.

Ясіня

Ясінянський історико - краєзнавчий музей

2

Музей засновано в 1966 році. В музеї матеріали представлено в 4-х відділах: побут гуцулів демонструється у вигляді інтер’єру старовинної гуцульської хати ХVШ-ХІХ століть; господарський відділ присвячено знаряддям праці господарської діяльності гуцулів періоду ХІХ та початку ХХ століть; у відділі природи Карпат зібрано представників фауни, занесених до Червоної книги України. Цей своєрідний зоокуточок – опудала тварин, що населяють Карпати: зокрема, Карпатського бурого ведмедя, вовка, кабана, рисі; відділ народних промислів гуцулів відображено зразками вишивки, різьби, бондарства, ткацтва.

 

Особливо привертають увагу старенькі дерев’яні ходулі для немовляти – з металевими коліщатками, відра-бербениці, у яких із полонини носили молоко, вурду та бринзу, старенькі чесалки для вовни, схожі на страшні предмети для катувань, саморобні снігоступи – з дерев’яного каркасу та намотаних дротиків, архаїчні жорна і веретена, пральні дошки, різноманітні ковші, бочки, січкарні, ступи…Цікавим є колиска, що звисала зі стелі гуцульської хати, гуцульський стіл, який одночасно слугував скринею для зберігання посуду - цьому столу більше 100 років.  Музей не може обійтися без символу гірського краю – трембіти, тут їх кілька видів – і дерев’яні, і металеві. В музеї є також старовинні фотографії, які розповідають про історичне минуле селища та його людей. На другому поверсі будівлі відкрилася ще й картинна галерея в якій можна побачити шедеври майстрів образотворчого мистецтва. По музею проводяться екскурсії на українській і російській мовах, а по попередніх замовленнях на угорській і французькій.

Водоспад Труфанець

truf

Водоспад Труфанець - є гідрологічною пам’яткою природи і одним з найбільш мальовничих водоспадів каскадного типу в Українських Карпатах, що має естетичне і рекреаційно-туристичне значення. Один із найбільш легкодоступних в Україні, бо розташований прямо біля дороги на правому припливі р. Чорна Тиса, на південно-східних схилах Свидовецького хребта між селом Кваси та селищем Ясіня, приблизно 21 км від центру міста Рахів.  Потік бере початок у субальпійському поясі на висоті 1720 м у підніжжя гори Близниця. Довжина потоку - 2830 м. У лісовому поясі він частково (230 м) протікає під землею. Висота водоспаду 36 м. Утворює кілька прекрасних каскадів. Поруч з водоспадом облаштовані сходинки і альтанка, звідки можна помилуватися самим високим природним закарпатським водоспадом зблизька.

Церква Вознесіння Господнього в смт. Ясіня

strukivska-tserkva-yasinya

Національне  культурне  надбання  загальнодержавного значення, яке внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Церква Вознесіння Господнього, відома також як Струківська, є одним  з  найдосконаліших  дерев’яних  храмів  Гуцульщини. Назва Струківської походить від прізвища засновника села Івана Струка, який колись збудував каплицю на місці теперішньої церкви, а пагорб з церквою люди вважають святим.

 Дзвінниця Струківської церкви

На одвірку церкви вирізано декоративну композицію з трьох хрестів і дату спорудження 1824 р. Збудована без жодного цвяха, з вишуканими пропорціями та оздобленням, Вознесенська церква є унікальним зразком традиційного храмового  будівництва  Гуцульщини,  а  як  діючий  храм  ще  й  центром згуртування громади. В інтер’єрі храму зберігся чудовий іконостас кінця XVІІІ ст. з різьбленням та живописом, ікони XVІІ ст., хоругви XІX ст.

Дзвіниця Вознесенської церкви 11 м заввишки за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Переповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища. На верхньому одвіркові зазначено дату спорудження дзвіниці — 1813 рік.

Краєзнавчий музей із історією Гуцульщини в світлинах

1

Музей розміщується в мальовничому куточку Гуцульщини – селищі Ясіня, здавна має славу перлини зимового і літнього відпочинку туристів, тихому та затишному місці на березі р. Чорна Тиса, звідки відкривається мальовничий вид на карпатські вершини: Говерла, Петрос і Близнюки. У музеї представлено старовинний гуцульський одяг, речі побуту, мисливські трофеї. Але найцікавіша в музеї унікальна колекція світлин. Сотні фотографій, датованих трьома останніми століттями, – справжня знахідка для людини, котра цікавиться історією 2

Гуцульського краю. Приходячи в цей музей відвідувачі із захватом переглядають фотографії, які розповідаю ть про історичне минуле селища та його людей.

Лазещина

Церква св. Петра і Павла в с. Лазещина

Лазещина церква Преображення Господнього

Церква св. Петра і Павла 1827 (УПЦ) належить до гуцульських церков середньо гуцульського стилю. Це базилічна споруда, в якій бабинець і назва об’єднані одним найбільшим об’ємом з невеликими боковими виступами в східній частині, а вівтарний зруб значно менший. Всі частини вкриває двосхилий дах. Над бабинцем – низька башта під чотирисхилим шатром.

На головному фасаді стовпи підтримують піддашшя та трапецієподібний фронтон. На бокових фасадах по чотири прямокутні вікна. Всередині храму – багатоярусний, розкішно різьблений іконостас, гарного різьбування царські двері.

У 1856 р. відбулося освячення новорозмальованого іконостаса. Тоді для оновлення іконостаса 120 газдів зібрали як добровільні пожертви 1000 гульденів сріблом. 1907 р. церкву вкрили бляхою, що зіпсувало її зовнішній вигляд. У 1957 р. оброблено новий підмурівок. У 1987 р. церкву відремонтовано.

Ділове

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Ділове

Храм Ділове - копия

Стара дерев`яна церква, яка знаходиться в селі  Ділове є пам`яткою архітектури. Щоб потрапити до неї, потрібно біля прикордонної застави пройти бічною вулицею.

 Згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750р. у єпископських документах. В інших архівних церковних книгах вказано, що освячено храм було 1767р.

В народі існує версія про давнє походження церкви. За легендою в урочищі Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка, каплиця згоріла, а дзвін з неї покотився вниз. Там де він зупинився, збудували нову церкву.

В другій половині 1960-х років в церві було відкрито краєзнавчий музей, що і врятувало її від знищення. Це одна з небагатьох церков, що має збережений первинний інтер`єр. Дзвіниця церкви за своїми архітектурними і художніми якостями посідає місце серед найдосконаліших витворів гуцульської народної архітектури. Ця церка була внесена до списку пам`ток архітектури, як об`єкт, що попадає під охорону ЮНЕСКО.

У 1995році церкву повернули греко-католикам, де й досі правляться богослужіння.

Географічний центр Європи в с. Ділове

ЦЄ

На Закарпатській Гуцульщині, у межах території села Ділове, знаходиться суходільний центр Європи з координатами 24 градуси східної довготи і 48 градусів північної широти.

Перший, хто визначив це місце у середині 80-х роках XIX ст., був італійський інженер-будівельник на ім’я, а може і прізвище Джовані, який тут керував встановленням залізничного мосту через річку Тису.

 У 1886 році із Відня, столиці Австро-Угорської імперії, було відряджено наукову гідрографічну експедицію, яка, після відповідних досліджень, підтвердила припущення неспокійного інженера.

ЦЄ_original2

У 1887 році на визначеному місці військові під керівництвом не то майора, не то полковника Генерального штабу айстро-угорської армії на прізвище Натушіл, встановили на невеличкому майданчику кам’яний монумент висотою 1,5 метра. На стелі латиникою викарбуваний напис, який у перекладі на українську мову академіка Н. Тарасова означає: «… Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно із спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії і Угорщині, з шкалою меридіанів і паралелей, встановлений центр Європи, 1887».

Колиба-музей в центрі Європи 

Музей

Колиба–музей  – двоповерхова дерев’яна будівля, оздоблена в національному стилі. Тут представлена велика експозиція старовинних предметів вжитку та одягу. Інтер’єр комплексу – це колекція старовинних прасок, що працювали на вугіллі, старовинних меблів, прикладом є цінна столітня шафа з горіха, фотоапаратів, музичних інструментів, платівок, грамофонів, годинників, посуду, друкарських машинок, ткацьких верстатів, кужелів, кросен, найперші на теренах Західної України пральні машинки, грошей Австро-Угорщини, Чехословаччини, Німеччини, Радянського Союзу є також зброя, глечики, фляги, рушниці, кілька сотень ключів і ще багато іншого. Посеред залу стоїть стовп

Колиба

обвішаний дзвонами, які чіпляли на шию худобі під час випасу. Вся колекція налічує щонайменше шість тисяч експонатів. Ззовні на будівлі висять австроугорські велосипеди 1901-го року. Кухня традиційна закарпатська. Є два зали: на 100 осіб та окремий банкетний на 150 осіб, літня терраса та альтанки для відпочинку на свіжому повітрі.

Щодня проїжджаючи Україну колибу – музей відвідують, як і вітчизняні туристи, так і зарубіжні гості. Кожному відвідувачу буде цікаво відчути дух гуцульської культури та посмакувати справжніми національними гуцульськими стравами.

Великий Бичків

Великобичківський історико-краєзнавчий музей

селище Великий Бичків

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Музей, один із найстаріших на території Закарпатської області, заснований в 1957 році. Приміщення, в якому знаходиться музей - пам’ятка історії ХVII століття. Експозиція музею налічує близько 3000 екземплярів і розміщена в семи залах, загальною площею 240 кв. м. Експонати розміщено в трьох основних відділах: природи, історії, етнографії, підвідділу ,,Історія музею”, постійних і тимчасових виставках. Експонати відділу історії знайомлять з багатою, самобутньою історією і культурою краю. Різні документи і матеріали, фотографії, речові зразки, колекція книг періодики ХІХ початку ХХ століть, вироби майстрів народної творчості, картини, меморіальні речі і портрети видатних людей – уродженців селища знайомлять відвідувачів із багатим минулим. Даний музей – єдиний у східній частині Закарпаття, який володіє повнопрофільною історичною експозицією - від первіснообщинних часів до сьогодення, що є рідкістю для сьогоднішніх новостворених музеїв.

Алея різьби

Унікальну "Алею різьби" урочисто відкрито у селищі Великий Бичків на Рахівщині під час фестивалю "Битва різбярів", який проходив 9-11 листопада 2017 року.  Дерев’яні скульптури зі стовбурів старих дерев на території Великобичківської ЗОШ-інтернату виготовили  кращі різьбярі Західної України. Серед творчих робіт на "Алеї різьби" переважає гуцульська тематика. Зокрема, майстри виготовили скульптури трембітарів, опришків та мольфарів, а також композицію "Перлина Карпат".

Чорна Тиса

Початок річки Чорна Тиса

Ch.Tysa

На півночі району, між потужними хребтами Свидовець та Горгани, бере свій початок Чорна Тиса - головний виток однієї з найбільших та найнепередбачуваніших приток Дунаю – Тиси. Джерело, яке дає початок Чорній Тисі, крапельками просочується крізь товщу гірської породи. Кількома метрами нижче воно перетворюється на pвучкий пінистий струмок, що швидко скочується вниз, торуючи собі дорогу поміж камінням. З кожною сотнею метрів струмок стає більш поважним і вже за кілька кілометрів від витоку перетворюється на невелику гірську річку, яка мандруючи донизу Карпатськими схилами приймає в свої обійми безліч інших річок і струмків.

Ch Tysa 3

У променях сонця на сході привертає до себе увагу пам'ятник. На цьому місці в 1879 році, після Сегедского наводнення, угорський король повелів засадити місцевість лісом. Дерева не збереглися, але на камені й сьогодні можна знайти пам'ятну дошку, де написано: „TISZA LAJOS, лісова група. 23 серпня на честь глави закладена”. Нижче від пам’ятника на висоті 1230 метрів над рівнем моря знаходиться потічок. В 1889 році за допомогою труби воду відвели на декілька метрів на схід. Так відносно легко приблизили кам’яну стіну, тим самим укріпили бік стіни. Тут і стоїть пам’ятник на якому на мраморній дошці повідомляється: „Початок Тиси”. Після Тріанонського мирного договору табличку було замінено на чесько-русинську. В 1939 році, після повернення Закарпаття до Угорщини табличку знову замінили на угорську, а ще було споруджено кам’яний стовп, на якому знаходився торул (птиця). У 2006 році силами

1

Сегедського наукового товариства раніші написи на пам’ятнику замінили на мідну таблицю на якій є написи угорською і українською мовами.

Джерельна вода із кам’яної посудини просочується крізь базальтову породу і відправляється у 50-ти кілометрову подорож – Чорною Тисою. Тече спочатку на схід і південниий схід, нижче селища Ясіня — на південь та південний захід. На північно-східній околиці міста Рахова зливається з Білою Тисою, даючи початок Тисі.

З кожним роком все більше туристів з різних куточків України, а особливо з Угорщини, відвідують це місце, адже Тиса для угорця значить дуже багато.

Остання зміна сторінки: 26-07-2019 15:46